ап(с)лы и пр҃рки вѣща||[ша] к на(м). а мы позѣваѥ[мъ] i чешемъ(с). потѧгаемъ(с). СбПаис н. XV, 57–57 об.
Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.) / АН СССР. Институт русского языка. — М.: Русский язык. Главный редактор Р. И. Аванесов. 1988.
позівати — дієслово недоконаного виду злегка зівати; хибити діал … Орфографічний словник української мови
позівати — а/ю, а/єш, недок., діал. 1) Зівати не дуже сильно або час від часу. 2) перен. Припускатися помилок; хибити. 3) перен. Зяяти … Український тлумачний словник
позівати — зівам, ваш, Ол. Зівати недуже сильно, час від часу … Словник лемківскої говірки
позівання — я, с., діал. Дія за знач. позівати і звуки, утворювані цією дією … Український тлумачний словник
позівнути — зівну, неш, Ол. Див. позівати … Словник лемківскої говірки
позіхати — а/ю, а/єш, недок. 1) Мимовільно глибоко вдихати повітря широко відкритим ротом і зразу ж видихати його (за бажання спати, за втоми і т. ін.). || рідко. Те саме, що зітхати 1). 2) чим і без додатка, перен. Бути розкритим, показувати, виявляти… … Український тлумачний словник
зівати — а/ю, а/єш, недок., розм. 1) Мимоволі вдихати і одразу ж видихати повітря ротом; позіхати. 2) перен. Пропускати нагоду, зручний випадок і т. ін … Український тлумачний словник
зівати — дієслово недоконаного виду позіхати; пропускати слушну нагоду розм … Орфографічний словник української мови
